Яка вона — та ЖІНКА, що твоя?                                   
               Несамовита? Пристрасна? Кохана?                  
                                                                         
До болі щемна, чи від щастя п”яна?
Родюча нива, сад або рілля?

Яка вона — та ЖІНКА, що у снах?
Коли відкриту книгу ти читаєш,
Які сторінки ти перегортаєш?
Це глянець, чи "бульвар”, чи альманах?

Яка вона — омріяна весна?
Над головою — ріжки? Німб? Корона?
Послушниця, повія чи мадонна?
Ти молишся на неї? Чи вона?

Яка вона — найкраща з побажань?
Проста, тендітна чи безмежно сильна?
Зразково-добра? Ніжно-божевільна?
Рішуча, а чи сповнена вагань?

Вона така... П”янка, стрімка, жадана...
Тайфун і спокій. Радість і печаль.
У ній є все: любов, терпіння, жаль...
Вона така одна. Твоя КОХАНА...

І ти готовий йти на край Землі,
Щоб там, збагнувши вітер і сміливість,
Пізнати ту її "неособливість”,
І долі зустрічати кораблі...

З останніх сил — навіщо все? Дарма...
Та лиш заглянеш в ці бездонні очі,
І ти її уже не просто хочеш,
Тебе без неї просто вже нема...

ОЛЬГА ХАРЛАН УКРАЇНСЬКА ФЕХТУВАЛЬНИЦЯ.